210 стаття Кримінального кодексу України визначає поняття та відповідальність за викрадення людини. Цей злочин відноситься до категорії тяжких і карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Викрадення людини передбачає захоплення або таємне вивезення особи проти її волі з метою її утримання, торгівлі людьми або одержання викупу.
Обов'язковою ознакою злочину є протиправне позбавлення людини волі. Воно може бути повним або частковим, залежно від обмеження свободи пересування потерпілого.
Викрадення людини може здійснюватися різними способами:
- Захоплення, тобто насильницьке утримання особи проти її волі
- Таємне вивезення, наприклад, коли особу вивозять з місця її проживання без її згоди
- Переховування, тобто умисне приховування особи від інших з метою позбавлення її свободи пересування
Мотиви викрадення можуть бути різноманітними:
- Отримання викупу
- Торгівля людьми
- Захоплення заручників
- Шантаж або погроза вбивством
Особливо тяжкими випадками викрадення людини є:
- Коли воно вчинено організованою групою або у зв'язку з виконанням службових обов'язків правоохоронного органу
- Коли потерпілий є неповнолітнім або малолітнім
- Коли викрадення пов'язане з торгівлею людьми
- Коли потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження або він помер
За вчинення викрадення людини передбачено суворе покарання:
- Від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі
- Позбавлення волі на термін від десяти до п'ятнадцяти років (при особливо тяжких обставинах)
- Довічне позбавлення волі або позбавлення волі на термін від десяти до дванадцяти років (при особливо тяжких наслідках)
Також у Кримінальному кодексі передбачено окрему відповідальність за незаконне позбавлення волі (стаття 146). Однак викрадення людини є більш тяжким злочином, оскільки воно пов'язане з протиправним позбавленням волі та насильством або погрозою насильства.
Якщо у вас є підстави вважати, що когось викрали, негайно зверніться до поліції. Викрадення людини є серйозним злочином, який потребує негайного розслідування та притягнення винних до відповідальності.
210 Стаття
210 стаття — це стаття Кримінального кодексу України (ККУ), яка визначає відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння чужого майна.
Елементи складу злочину
Для визнання діяння злочином, передбаченим ст. 210 ККУ, необхідно наявність таких елементів складу злочину:
- Об'єкт: право власності.
- Об'єктивна сторона: протиправне заволодіння чужим майном, шляхом викрадення, привласнення, вимагання або шахрайства.
- Суб'єкт: фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
- Суб'єктивна сторона: умисний, корисливий мотив.
Види крадіжки
Стаття 210 ККУ передбачає різні види крадіжки, які відрізняються за ступенем тяжкості:
- Крадіжка без кваліфікуючих ознак: просте викрадення майна без додаткових обтяжуючих обставин.
- Кваліфікована крадіжка: викрадення, вчинене за наявності однієї з обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2-4 ст. 210 ККУ, таких як:
- Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2).
- Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах (ч. 3).
- Крадіжка, вчинена з проникненням у приміщення чи інше сховище або із застосуванням технічних засобів (ч. 3).
Санкції
Покарання за крадіжку визначається залежно від тяжкості злочину та наявності обтяжуючих обставин:
- Крадіжка без кваліфікуючих ознак: штраф від 850 до 3400 гривень або позбавлення волі на строк до 3 років.
- Кваліфікована крадіжка: позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
За тяжкі форми крадіжки, вчинені в особливо великих розмірах або за попередньою змовою групою осіб, передбачено суворіше покарання: позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Відповідальність за заволодіння чужим майном
Крім крадіжки, ст. 210 ККУ передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом привласнення, вимагання або шахрайства.
- Привласнення — протиправне звернення чужого майна на свою користь особою, яка володіє цим майном на законних підставах.
- Вимагання — вимога передачі майна під погрозою насильства або знищення чи пошкодження майна.
- Шахрайство — заволодіння чужим майном або придбання права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.
Покарання за заволодіння чужим майном визначається залежно від тяжкості злочину та наявності обтяжуючих обставин, так само як і за крадіжку.
Відмінність крадіжки від інших правопорушень
Крадіжка відрізняється від інших правопорушень проти власності такими ознаками:
- Від грабежу — відсутністю насильства або погрози його застосування.
- Від розбою — відсутністю проникнення в приміщення чи сховище або застосування технічних засобів, а також менш тяжким характером протиправних дій.
- Від шахрайства — способом заволодіння майном: шахрайство пов'язане з обманом або зловживанням довірою, а крадіжка — з протиправним, таємним вилученням чужого майна.
- Від привласнення — відсутністю правомірних підстав для володіння майном.
Крадіжка є одним із найпоширеніших злочинів проти власності та становить суттєву загрозу для громадського порядку та безпеки громадян.
Думки експертів
Ім'я експерта: Професор Іван Петрович Коваль
Посада: Доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального права та кримінології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
Пояснення статті 210 Кримінального кодексу України "Викрадення людини":
Стаття 210 Кримінального кодексу України (КК) визначає злочин, який полягає у незаконному захопленні, переміщенні або утриманні особи з метою позбавлення її волі. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з цих дій.
Кваліфікуючі ознаки злочину, передбачені статтею 210 КК:
- викрадення малолітньої особи (до 14 років);
- викрадення з метою використання особи для жебракування, порнобізнесу або вчинення інших злочинів;
- викрадення, поєднане із застосуванням насильства або погроз його застосування;
- викрадення, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого;
- викрадення, вчинене групою осіб за попередньою змовою або організованою групою.
Санкції за статтею 210 КК:
- позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (зазвичай за відсутності кваліфікуючих ознак);
- позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років (при наявності кваліфікуючих ознак, передбачених пунктами 2-5 статті 210 КК);
- позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна (при наявності кваліфікуючої ознаки, передбаченої пунктом 1 статті 210 КК).
Варто зазначити, що викрадення та незаконне позбавлення волі є окремими злочинами, передбаченими відповідними статтями КК. При кваліфікації дій винного необхідно враховувати всі обставини справи та наявність ознак різних злочинів.
Відповіді на питання
Запитання: Що таке 210 стаття?
Відповідь: 210 стаття — це норма Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", яка регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичними особами нерезидентами від джерел в Україні.
Запитання: Які доходи підпадають під оподаткування за 210 статтею?
Відповідь: Доходи нерезидентів, які підпадають під оподаткування за 210 статтею, включають:
- Доходи від надання послуг, виконання робіт, продажу товарів, майна та нематеріальних активів в Україні;
- Доходи від дивідендів, відсотків та роялті;
- Орендні платежі за використання майна або будь-яких інших активів в Україні;
- Інші види доходів, які виникають з джерел в Україні.
Запитання: Яка ставка податку за 210 статтею?
Відповідь: Ставка податку за 210 статтею становить:
- 15% для доходів від надання послуг, виконання робіт та продажу товарів;
- 5% для доходів від дивідендів та відсотків;
- 10% для доходів від роялті та орендних платежів.
Запитання: Хто повинен сплачувати податок за 210 статтею?
Відповідь: Податок за 210 статтею повинні сплачувати нерезиденти, які отримують доходи від джерел в Україні. Обов'язок сплати податку покладається на платника доходу (резидента України), який зобов'язаний утримати та перерахувати податок до відповідного бюджету.
Запитання: Який порядок оподаткування доходів за 210 статтею?
Відповідь: Оподаткування доходів нерезидентів за 210 статтею здійснюється за таким порядком:
- Платник доходу утримує податок із суми доходу, виплачуваного нерезиденту;
- Утриманий податок перераховується до бюджету України протягом 30 календарних днів з дня виплати доходу;
- Нерезидент може звернутися до контролюючого органу за місцем обліку платника доходу із заявою про повернення йому надмірно сплаченої суми податку.
