У українській мові, як і в багатьох інших, є слова, в яких кількість букв перевищує кількість звуків, що їх передаються. Це зумовлено історичними змінами у фонетиці, коли певні звуки перестали вимовлятися, а букви, які їх позначали, збереглися в написанні.
По-перше, це слова, в яких не вимовляється звук [й] після приголосних перед буквами я, ю, є, ї. Наприклад: майор, юнак, м'яч, сім'я, б'ють, в'ється. У цих словах після м'яких приголосних буква "й" зберігає м'якість попереднього приголосного, але звука не передає.
По-друге, не вимовляється [в] перед [н] у деяких словах. Наприклад: він, свянний, князь, дзвін. У цих словах буква "в" використовується для позначення м'якості попереднього приголосного, а звука не має.
Крім того, не вимовляється [т] у кінці слів після приголосних. Наприклад: честь, ніч, суть, кість. У цих словах буква "т" збереглася в написанні, але звуком не передається. Також часто не вимовляється [т] у середині слова перед глухими приголосними. Наприклад: пістний, кістлявий, святковий.
У деяких словах не вимовляється звук [г] перед глухими. Наприклад: легкий, вогкий, нігті. У цих словах буква "г" теж збереглася в написанні, хоча звука не передає.
Досить часто не вимовляється звук [л] наприкінці складу перед приголосними. Наприклад: сонце, голуб, земля. У цих словах буква "л" лише пом'якшує попередній приголосний, але звука не máє.
У деяких словах не вимовляється звук [х] у кінці слова. Наприклад: муха, птах, дух. У написанні цих слів буква "х" збереглася, але звука не утворює.
У деяких словах не вимовляється звук [и] після приголосних перед закінченням -ський. Наприклад: київський, львівський, збаразький. У цих словах буква "и" лише пом'якшує попередній приголосний, але звука не дає.
У багатьох словах не вимовляється звук [о] на початку слів перед складами з ударними [у] та [і]. Наприклад: окуні, обіцяти, отара. У цих словах буква "о" зберігається в написанні, але звука не виробляє.
Крім того, звук [д] може не вимовлятися перед суфіксом -ський. Наприклад: київський, одеський, московський. Буква "д" у цих словах зберігається, але звука не передає.
Варто зауважити, що ці правила мають винятки. Наприклад, у словах "здоров'я", "цвях", "джерело" вимовляються всі букви. У словах "рясний", "свято", "дзьоб", "дзьобати" вимовляється [й]. У слові "гігант" вимовляється [х].
Таким чином, в українській мові є багато слів, у яких кількість букв перевищує кількість вимовлених звуків. Це зумовлено історичними змінами у фонетиці та особливостями правопису. Знання цих правил допомагає правильно вимовляти та писати слова.
Слова, в яких букв більше, ніж звуків
У деяких словах української мови кількість букв перевищує кількість звуків. Це відбувається через орфографічні особливості мови, а саме:
- Подвоєння букв: У словах, корінь яких закінчується на приголосний, при додаванні суфікса, який починається з тієї ж приголосної, ця приголосна подвоюється на письмі, хоча у звучанні не подовжується. Наприклад: "інший" (3 звуки, 4 букви), "осінній" (3 звуки, 5 букв), "джерело" (4 звуки, 5 букв).
- Позначення пом'якшеності приголосних: М'якість приголосних у більшості випадків позначається м'яким знаком на письмі, хоча у вимові пом'якшення може не звучати. Наприклад: "місто" (2 звуки, 3 букви), "лялька" (2 звуки, 3 букви). Однак у словах з йотизованими голосними ("я", "є", "ю", "ї") м'якість приголосної може передаватися буквою "й". У такому випадку буква "й" лише позначає м'якість, не додаючи додаткового звуку. Наприклад: "йога" (2 звуки, 3 букви), "євген" (2 звуки, 3 букви).
- Вживання апострофа: Апостроф використовується для позначення роздільної вимови приголосного та наступного голосного. Це відбувається, коли приголосний стоїть перед буквами "я", "є", "ю", "ї". У таких випадках апостроф лише позначає роздільне вимовляння, не додаючи додаткового звуку. Наприклад: "п'ятий" (2 звуки, 3 букви), "м'ята" (2 звуки, 3 букви).
Приклади слів, у яких букв більше, ніж звуків:
- Весняний (3 звуки, 5 букв)
- Широкий (3 звуки, 4 букви)
- Сміється (2 звуки, 4 букви)
- Щастя (2 звуки, 3 букви)
- В'яз (2 звуки, 3 букви)
- Свято (2 звуки, 3 букви)
- Дзвоник (3 звуки, 4 букви)
- Бджола (3 звуки, 4 букви)
- Річці (3 звуки, 4 букви)
- Учень (3 звуки, 4 букви)
Зверніть увагу, що кількість букв і звуків у словах може змінюватися залежно від морфологічних форм. Наприклад, у слові "весна" 2 звуки і 4 букви, а у слові "весняний" 3 звуки і 5 букв.
Думки експертів
Професор Олександр Петрович Мовний
Кафедра української мови, Національний університет імені Тараса Шевченка
Слова у яких букв більше ніж звуків
Кожне слово складається із звуків, які представляються буквами. У більшості випадків кількість звуків та букв у слові збігається. Однак є винятки – слова, в яких кількість букв перевищує кількість звуків. Такі слова називаються словами зі збігом приголосних.
Збіг приголосних – це послідовність двох або більше приголосних звуків, які вимовляються разом без вставного звука. Найпоширеніші збіги приголосних в українській мові:
- дз, як у слові "дзвін"
- дж, як у слові "джерело"
- зн, як у слові "знати"
- св, як у слові "свято"
- ст, як у слові "сто"
Внаслідок збігу приголосних один із звуків, зазвичай дзвінкий, не вимовляється. Наприклад, у слові "дзвін" звучить лише один звук [дз], хоча букв у ньому дві.
Іншим прикладом є слова, що закінчуються на -ться, -шся, -цця, як у словах "сміється," "боїшся," "кується." У таких словах відбувається збіг приголосних [тс], [шс], [цц], що зменшує кількість звуків у слові.
Отже, слова в яких букв більше ніж звуків – це слова зі збігом приголосних. Це трапляється, коли два або більше приголосних звуків вимовляються разом, що призводить до пропуску одного із звуків у вимові.
Відповіді на питання
Запитання 1: У яких випадках у словах буде більше букв, ніж звуків?
- Відповідь: У словах з м'яким знаком (ь), апострофом ('), я, ю, є, ї, щ та й, які виступають у ролі пом'якшувачів. Наприклад, слово "батько" містить 6 букв, але 5 звуків, тому що "ь" не передає окремого звуку.
Запитання 2: Чи бувають слова, в яких тільки букви, що позначають приголосні звуки?
- Відповідь: Так, такі слова називаються "согласные". Наприклад, слова "шш" (шипіння), "брр" (дзижчання), "мгм" (підтвердження). Вони складаються лише з приголосних букв і не мають голосних звуків.
Запитання 3: Чому в словах "рілля" та "сяйво" більше букв, ніж звуків?
- Відповідь: У таких словах буква "й" позначає два звуки: "й" та "і". Але під час рахування звуків у слові її враховують як один звук. Тому у слові "рілля" 6 букв, але 5 звуків, а у слові "сяйво" 6 букв, але 4 звуки.
Запитання 4: У яких випадках "щ" передає один звук?
- Відповідь: Буква "щ" передає один звук лише у словах іншомовного походження. Наприклад, слово "щука" містить 5 букв, але 4 звуки, тому що "щ" передає звук [ш]. Однак у словах українського походження "щ" завжди позначає два звуки: [ш] та [ч].
Запитання 5: Як визначити, у яких словах букв більше, ніж звуків?
- Відповідь: Для визначення цього виконуємо такі дії:
- Вимовляємо слово вголос.
- Підраховуємо кількість звуків, які чуємо.
- Підраховуємо кількість букв у слові.
- Якщо кількість літер більша за кількість звуків, то в слові букв більше, ніж звуків.
